З 1 жовтня 2026 року між Україною та Туреччиною офіційно запрацювала Угода про вільну торгівлю, яку сторони підписали ще у лютому 2022 року. Для українських експортерів новий режим починає діяти одразу: залежно від товару компанії зможуть постачати продукцію до Туреччини без мита, за зниженими ставками або в межах спеціальних тарифних квот. Для турецького імпорту до України пільгові тарифи стартують пізніше — з 1 січня 2027 року.
Саме ця асиметрія є одним із найважливіших моментів для українського бізнесу: упродовж останніх трьох місяців 2026 року експортери з України вже можуть користуватися преференціями на турецькому ринку, тоді як для частини турецьких товарів імпортний режим в Україні ще не зміниться.
Державна митна служба уточнює, що угода поширюється на товари з глав 01–97 Гармонізованої системи опису та кодування товарів, якщо вони мають українське або турецьке походження. Залежно від конкретної позиції передбачене повне скасування мит, зниження ставок або застосування тарифних квот. Для українського експорту з 1 жовтня використовуватимуться коди преференцій 429 — скасування експортного мита, та 430 — тарифна квота.
Щоб скористатися пільгою, недостатньо просто відправити товар із території України. Підприємство має підтвердити його походження відповідно до правил угоди. Основними документами для цього є сертифікат EUR.1 або декларація про походження товару. Саме підтверджене походження дозволяє митниці застосувати нульову чи знижену ставку.
Для українських компаній це відкриває ринок, який і без нової угоди вже був одним із найбільших напрямків торгівлі. За даними Міністерства економіки, у 2025 році Туреччина посіла друге місце серед ринків українського експорту і третє — за загальним товарообігом. Двостороння торгівля сягнула $7,9 млрд, з яких приблизно $2,7 млрд припадало на український експорт.
Саме тому ефект угоди потенційно значно більший, ніж у випадку невеликого нового ринку: українські компанії вже мають налагоджені торговельні зв’язки з Туреччиною, а тепер частина цих поставок має стати дешевшою за рахунок зменшення тарифного навантаження.
Найбільше можливостей відкривається для промислової продукції, металургії та частини аграрного сектору.
Ще під час підписання угоди Мінекономіки повідомляло, що Туреччина встановлює нульову ставку мита на 10 337 товарних позицій, що тоді оцінювалося як приблизно 95% номенклатури українського експорту. Для ще 1348 позицій передбачалися тарифні квоти або знижені ставки. Водночас у липневому повідомленні 2026 року Мінекономіки формулювало це як повну лібералізацію для 84% українських товарів, а для решти чутливих позицій — квоти та перехідні механізми. Ці показники рахуються за різними підходами до товарної номенклатури, тому їх не варто механічно протиставляти один одному.
Особливо вигідні умови передбачено для металургії. Туреччина встановлює нульове мито на 510 із 840 металургійних товарних позицій, ще для 130 передбачене часткове зниження ставок. Для 167 металургійних товарів передбачено квоти загальним обсягом щонайменше 411 тисяч тонн. Українська сторона при цьому зберігає право застосовувати експортне мито на металобрухт.
Для металургійних підприємств це має практичне значення через конкуренцію на турецькому ринку, зокрема з російською продукцією. Нижчі тарифи можуть частково покращити цінову позицію українського металу, хоча реальний результат залежатиме також від логістики, вартості енергії, страхування та світових цін.
Аграрний блок угоди теж передбачає нові можливості. Туреччина погодила нульові мита на частину зернових, а Україна отримує покращений доступ до турецького ринку для переробленої аграрної продукції. При цьому угода не означає повного скасування всіх аграрних обмежень: для чутливих товарів можуть застосовуватися квоти або спеціальні ставки.
Для України це особливо важливо, оскільки Туреччина є не лише великим споживчим ринком, а й ключовою ланкою чорноморської логістики. «Ненька інфо» раніше писала, що український агроекспорт у 2026 році може принести державі $23–24 млрд валютної виручки, попри постійні удари РФ по портовій та транспортній інфраструктурі.
Україна заробить до $24 млрд на агроекспорті у 2026 році
Окремий і потенційно дуже важливий елемент угоди — правила походження товарів. Мінекономіки наголошує, що новий режим запроваджує оновлені пан-євро-середземноморські правила. Це означає, що українські виробники зможуть використовувати турецькі матеріали та комплектуючі і за виконання необхідних умов зберігати преференційне походження кінцевого товару для подальшого експорту до країн ЄС.
Простіше кажучи, виробник в Україні може закупити певну сировину чи компоненти у Туреччині, переробити їх в Україні та, якщо правила походження дотримані, отримати можливість експортувати готовий товар на європейський ринок із відповідними тарифними перевагами.
Для підприємств, які працюють у виробничих ланцюгах між Україною, Туреччиною та ЄС, це може бути не менш важливим, ніж пряме скасування мит.
Втім, угода не означає, що Україна повністю відкриває внутрішній ринок без захисних механізмів.
Українська сторона зберегла мита на вживані автомобілі та секонд-хенд, а для окремих категорій транспортних засобів та легкої промисловості встановлено перехідні періоди тривалістю три та п’ять років. Це має дати українським виробникам час адаптуватися до посилення конкуренції з турецькою продукцією.
Саме турецька легка промисловість, текстиль, одяг, побутові товари та окремі промислові категорії традиційно вважаються потенційно сильними конкурентами для українського виробника. Тому частину тарифів вирішили знижувати поступово, а не одномоментно.
Угоду Україна та Туреччина підписали 3 лютого 2022 року в Києві після багаторічних переговорів. Верховна Рада ратифікувала документ лише 14 липня 2026 року законом №4932-IX. За закон у цілому проголосували 236 народних депутатів. Документ передбачав набрання чинності після завершення необхідних процедур обома сторонами. Фактично від підписання до запуску угоди минуло понад чотири з половиною роки.
Попередні економічні розрахунки Міністерство економіки України ще на етапі підготовки угоди передбачали, що в довгостроковій перспективі вона може щороку додавати близько 2,2% до ВВП України та 2,6% до доходів домогосподарств. Це саме модельний прогноз, зроблений на основі очікуваного ефекту лібералізації торгівлі, а не гарантований фактичний приріст економіки.
Реальний результат залежатиме від війни, стану промисловості, логістики через Чорне море, курсу валют, попиту в Туреччині та здатності українського бізнесу скористатися новими правилами.
При цьому чорноморська логістика залишається ключовим фактором. «Ненька інфо» повідомляла, що Анкара паралельно намагається просувати механізми безпеки торговельного судноплавства у Чорному морі, зокрема пропонувала Україні та Росії проєкт так званого морського перемир’я для цивільних суден. Остаточної домовленості щодо такого режиму наразі немає.
Туреччина запропонувала «морське перемир’я»: Києву й Москві передали проєкт угоди
Ще один показник масштабів торгівлі — митна статистика. За даними, які раніше наводила «Ненька інфо», лише за січень–липень 2026 року Україна експортувала до Туреччини товарів приблизно на $2 млрд, поступаючись за цим показником лише Польщі.
Митні порушення в Україні різко зросли: за сім місяців виявили майже 6800 випадків на 2,7 млрд грн
Для експортерів головна зміна з 1 жовтня максимально практична: перед укладенням контракту потрібно перевірити код товару, конкретну ставку за угодою, наявність квоти та правила походження, а потім правильно оформити підтверджувальні документи. Сам факт української реєстрації компанії автоматично пільги не дає.
Отже, з 1 жовтня ЗВТ із Туреччиною перестала бути документом «на майбутнє» і перетворилася на реальний торговельний режим. Для українського експорту преференції вже працюють, а для турецького імпорту в Україну повноцінний новий тарифний режим стартує з 1 січня 2027 року. Найбільший потенціал отримують металургія, агросектор, промислові виробники та компанії, які можуть поєднати українське виробництво з турецькими компонентами й подальшим виходом на європейський ринок.
