Іран звернувся до союзного йому єменського руху хуситів із вимогою бути готовим перекрити Баб-ель-Мандебську протоку, якщо Сполучені Штати завдадуть удару по іранській електроенергетичній інфраструктурі. Реалізація цього сценарію може одночасно поставити під загрозу два найважливіші морські маршрути Близького Сходу — Ормузьку протоку та південний вхід до Червоного моря, яким судна прямують до Суецького каналу. Про підготовку такого кроку Reuters повідомили два високопоставлені іранські джерела та співрозмовник у регіоні, обізнаний із ситуацією.
За інформацією агентства, можливе перекриття Баб-ель-Мандебу обговорювалося безпосередньо в керівництві Ісламської Республіки. Після цього сигнал передали хуситам, які контролюють значну частину Ємену та мають ракетні й безпілотні системи, здатні атакувати судна у Червоному морі та Аденській затоці. Іран офіційно не підтвердив, що віддав таке доручення, а джерела говорили з журналістами на умовах анонімності.
Співрозмовник, наближений до хуситів, стверджує, що угруповання вже завершило оперативну підготовку. Ракети й ударні безпілотники нібито розмістили у гірській місцевості Ємену поблизу стратегічної протоки, звідки можна контролювати район Ходейди, узбережжя Червоного моря та підходи до Аденської затоки. За його словами, підрозділи чекають команди для початку операції. Незалежно перевірити точне розташування озброєння Reuters не змогло.
Баб-ель-Мандебська протока розташована між Єменом на Аравійському півострові та Джибуті й Еритреєю на африканському узбережжі. Вона з’єднує Аденську затоку з Червоним морем, після чого морський маршрут веде до Суецького каналу та Середземномор’я. Міжнародна морська організація називає цей коридор одним із найважливіших шляхів світової торгівлі, який стратегічно поєднує Азію та Європу.
Саме тому вислів про «закриття воріт до Суеца» не є перебільшенням. Якщо судна не зможуть безпечно пройти Баб-ель-Мандеб, вони не дістануться Суецького каналу з південного напрямку. Альтернативою стане обхід Африки навколо мису Доброї Надії, що збільшує тривалість рейсів, витрати на паливо, страхування, екіпажі та використання флоту.
За даними Reuters, у червні 2026 року через Баб-ель-Мандеб проходило близько 7,4 млн барелів нафти й нафтопродуктів на добу. Американське Управління енергетичної інформації також відносить протоку до ключових світових нафтових коридорів. Її закриття унеможливило б пряме транспортування вантажів із Перської затоки через Червоне море до Суецького каналу або нафтопроводу SUMED.
Загроза стала особливо небезпечною через кризу навколо Ормузької протоки. Цей маршрут з’єднує Перську затоку з Аравійським морем і залишається головним каналом експорту нафти для країн регіону. За оцінкою UNCTAD, через Ормуз проходить приблизно чверть світової морської торгівлі нафтою, а також значні обсяги зрідженого природного газу та добрив. Паралельні перебої в Ормузі та Баб-ель-Мандебі означали б удар одразу по двох головних артеріях постачання енергоносіїв.
Reuters повідомляє, що судноплавство через Ормузьку протоку вже різко скоротилося після відновлення американської морської блокади іранських портів. За одну добу через водний шлях пройшли лише дев’ять суден проти тринадцяти днем раніше. Серед них не було великих нафтових танкерів класу VLCC або газовозів зі зрідженим природним газом.
Додатковим каталізатором ескалації став удар американських сил по танкеру M/T Belma під прапором Кюрасао. За заявою Центрального командування США, незавантажене судно прямувало до острова Харк — головного іранського центру експорту сирої нафти — та не виконало вимоги змінити курс. Американська авіація уразила димову трубу танкера ракетами, після чого судно втратило можливість продовжувати рух.
Острів Харк має критичне значення для економіки Ірану. За даними Reuters, саме через нього країна експортує близько 90% своєї сирої нафти. На острові розташована складна система терміналів, трубопроводів і резервуарів, тому навіть обмежене пошкодження інфраструктури може вплинути на постачання та світові ціни.
Погроза залучити хуситів пов’язана з американськими попередженнями про можливі удари по електростанціях, енергомережах і мостах Ірану. Тегеран розглядає атаку на енергетичну систему як перехід до нового рівня війни й шукає асиметричний спосіб відповіді. Замість прямого удару лише по американських цілях Іран може використати союзне угруповання, щоб створити глобальні економічні наслідки та підняти ціну подальшої ескалації для всього світу.
За словами джерела Reuters, рішення про момент можливої блокади контролюватимуть представники Корпусу вартових Ісламської революції, які перебувають у Ємені. Це твердження не підтверджене офіційно ані Тегераном, ані хуситами. Іран традиційно заперечує пряме керування операціями єменського руху, хоча західні держави звинувачують КВІР у постачанні технологій, озброєння, розвідданих і допомозі з підготовкою бійців.
Хусити вже довели, що здатні на тривалий час зробити маршрут через Червоне море надзвичайно небезпечним. Із кінця 2023-го до початку 2025 року вони атакували понад сотню торговельних суден, заявляючи, що діють на підтримку палестинців. Попри присутність американських і європейських військово-морських сил, багато великих перевізників спрямували кораблі навколо Африки.
Наслідки попередньої кризи демонструють, наскільки швидко локальні атаки впливають на світову економіку. UNCTAD повідомляла, що через нестабільність у Червоному морі рух через Суецький канал у певні періоди знизився більш ніж на 40%, а до середини 2024 року трафік через Суецький і Панамський канали впав більш ніж удвічі від пікових значень. Перенаправлення суден сприяло різкому подорожчанню фрахту й порушенню графіків постачання.
Суецький канал забезпечував приблизно 12–15% світової торгівлі у 2023 році. За іншою оцінкою UNCTAD, через нього проходить близько 10% морської торгівлі за обсягом і 22% контейнерних перевезень. Тому блокування південного входу до Червоного моря вдарить не лише по нафті, а й по контейнерах з електронікою, обладнанням, продовольством, сировиною та промисловими товарами між Азією і Європою.
У 2024 році криза в Червоному морі стала одним із головних факторів зростання вартості контейнерних перевезень. За оцінкою UNCTAD, перебої в Червоному морі та Суецькому каналі зробили найбільший внесок у підвищення China Containerized Freight Index, який між жовтнем 2023-го і червнем 2024 року зріс приблизно на 120%.
Після нових повідомлень про можливе перекриття Баб-ель-Мандебу нафтові котирування залишилися поблизу місячних максимумів. Brent 16 липня торгувався близько 84,76 долара за барель, а американська WTI — приблизно по 79,43 долара. Аналітики, опитані Reuters, не виключали підйому до 90–100 доларів, якщо перебої на ключових маршрутах триватимуть.
Один із представників політичного крила хуситів раніше попереджав, що в разі подальшого загострення Баб-ель-Мандеб та Ормуз можуть бути перекриті в межах скоординованої операції. Він прогнозував стрибок цін на нафту до 200 доларів за барель. Це політична погроза самого угруповання, а не консенсусний прогноз ринку, однак вона показує масштаб тиску, якого намагаються досягти Іран та його союзники.
Напруження зростає і навколо Саудівської Аравії. Хусити випустили ракети та дрони по саудівських цілях, звинувативши Ер-Ріяд в ударі по аеропорту Сани. Саудівська сторона повідомила про перехоплення ракет, спрямованих на південь королівства. Це стало одним із найсерйозніших загострень між сторонами після кількох років відносного затишшя.
Саудівська Аравія опиняється в особливо складному становищі. У разі блокування Ормузу частину енергоресурсів можна намагатися транспортувати трубопроводами до Червоного моря, але активізація хуситів створює загрозу і для західного експортного напрямку. Крім того, під ударом можуть опинитися порти, аеропорти та нафтові об’єкти королівства, про що вже публічно попередило керівництво хуситів.
Поки що Баб-ель-Мандеб офіційно не перекритий, а наказ про масовану операцію проти судноплавства не оголошувався. Повідомлення про підготовку ґрунтується на інформації анонімних джерел Reuters. Проте розміщення ракет і дронів, попередній досвід атак хуситів та одночасне загострення навколо Ормузу роблять загрозу достатньо серйозною для судноплавних компаній, страховиків і держав.
Найнебезпечніший сценарій полягає не у фізичному блокуванні кожного судна. Достатньо кількох успішних атак або навіть переконливої загрози, щоб страховики підвищили тарифи, екіпажі відмовлялися від рейсів, а компанії знову почали масово обходити Африку. Саме так працював попередній етап кризи: протока формально залишалася відкритою, але для значної частини комерційного флоту маршрут став неприйнятно ризикованим.
Іран готує відповідь, здатну вийти далеко за межі його безпосередньої війни зі США. Одночасний тиск на Ормузьку та Баб-ель-Мандебську протоки може вдарити по нафтовому ринку, Суецькому каналу, вартості вантажних перевезень і ланцюгах постачання між Європою та Азією. Поки це залишається погрозою і режимом бойової готовності, але хусити вже неодноразово показували, що здатні перетворювати подібні попередження на реальні атаки.
