Президент України Володимир Зеленський у неділю, 26 липня, провів нараду, присвячену далекобійним ударам по стратегічних об’єктах на території Росії. За її підсумками українське керівництво погодило продовження операцій та оновило перелік пріоритетних цілей, ураження яких має послабити здатність Москви виробляти зброю, забезпечувати окупаційні війська й фінансувати подальше ведення війни.
Про результати наради глава держави повідомив у соціальних мережах. Зеленський наголосив, що український план так званих далекобійних санкцій проти Росії виконується відповідно до визначених військово-політичним керівництвом пріоритетів.
«План українських далекобійних санкцій проти Росії за цю війну виконується у відповідності з визначеними пріоритетами», — заявив президент.
Під терміном «далекобійні санкції» українська влада має на увазі удари по об’єктах, які безпосередньо підтримують російську військову машину. Йдеться, зокрема, про нафтопереробні підприємства, склади пального, військові виробництва, логістичні вузли, аеродроми, радіолокаційні системи та інші стратегічні цілі.
На відміну від економічних санкцій, запроваджених західними державами, українські далекобійні операції фізично знижують спроможність Росії використовувати конкретне підприємство або інфраструктурний об’єкт для підтримання війни.
Дальність українських ударів перевищила 3000 кілометрів
За словами Зеленського, українські засоби ураження вже здатні долати відстань понад 3000 кілометрів. Водночас держава продовжує нарощувати технологічні та виробничі спроможності, щоб діяти на ще більшій глибині російської території.
Раніше Україна вже підтверджувала наявність далекобійних безпілотників із радіусом дії понад 3000 кілометрів. У червні Зеленський повідомляв про українську атаку на нафтопереробні потужності у Тюменській області Росії, розташованій більш ніж за 2000 кілометрів від українського кордону. Тоді президент наголосив, що Україна створила відповідні далекобійні системи саме для системного тиску на російський нафтовий сектор.
Нині українські ударні дрони потенційно здатні діставатися об’єктів не лише в європейській частині Росії, а й на Уралі та в окремих районах Сибіру. Це суттєво змінює стратегічну ситуацію, адже російське керівництво протягом багатьох років розраховувало, що велика відстань від українського кордону гарантує безпеку ключових підприємств і військових виробництв.
Зеленський зазначив, що стратегічна глибина тилу тривалий час була однією з головних переваг Росії. Тепер вона поступово перетворюється на проблему, оскільки Москва змушена захищати величезну кількість об’єктів на території найбільшої за площею країни світу.
Російська ППО не може прикрити всі об’єкти
За словами президента, значна частина російських систем протиповітряної оборони зосереджена навколо Москви, Санкт-Петербурга, державних резиденцій та Кримського мосту.
Це означає, що промислові підприємства, нафтопереробні заводи, склади, логістичні вузли й військові об’єкти в інших регіонах можуть залишатися недостатньо захищеними. Що ширшою стає географія українських ударів, то складніше Росії одночасно прикривати всі потенційні цілі.
Перекидання додаткових комплексів ППО вглиб країни також може послаблювати захист фронту, окупованих територій або стратегічно важливих регіонів. Таким чином навіть сама загроза ударів змушує Кремль розпорошувати дорогі зенітні системи та витрачати ракети-перехоплювачі.
Україна вже демонструвала здатність проводити масовані далекобійні операції. 20 липня українські сили спрямували в бік Московського регіону понад 400 безпілотників. Під час цієї атаки повідомлялося про пожежі на промислових об’єктах і ймовірне ураження нафтової інфраструктури.
Такі операції мають не лише безпосередній військовий або економічний ефект. Вони також змушують російську владу обмежувати роботу аеропортів, перекривати повітряний простір і перекидати ресурси на захист столиці та інших великих міст.
Понад тисяча вогневих завдань за рік
Зеленський повідомив, що від початку реалізації плану далекобійних санкцій українські сили виконали вже понад тисячу вогневих завдань.
За його словами, серед уражених цілей були російські нафтові об’єкти, критично важливі військові виробництва та системні об’єкти логістики. Йдеться про інфраструктуру, яка забезпечує російську армію пальним, боєприпасами, комплектувальними, технікою та можливістю перекидати ресурси до фронту.
«Ми вже довели, що українські дрони можуть досягати, зокрема, цілей в Уральському регіоні, в Сибіру та інших віддалених від Москви землях», — заявив президент.
Офіційна статистика щодо конкретного результату кожного з понад тисячі завдань не оприлюднюється з міркувань безпеки. Частина операцій також може проводитися Службою безпеки України, Силами спеціальних операцій, Силами безпілотних систем, військовою розвідкою та іншими структурами.
У липні Україна повідомила про створення окремого командування далекобійного впливу, яке має об’єднати відповідні ресурси й систематизувати удари по російській енергетичній та логістичній інфраструктурі. Зеленський пояснював, що метою нового командування є максимальне послаблення здатності Росії продовжувати війну.
Які цілі можуть бути пріоритетними
Точний перелік об’єктів, погоджених під час наради 26 липня, зі зрозумілих причин не розкривається. Зеленський лише зазначив, що список оновили відповідно до реального впливу кожної цілі на Росію та її спроможність продовжувати й затягувати війну.
Найімовірніше, під час визначення пріоритетів враховують роль об’єкта у виробництві зброї, забезпеченні армії, експорті енергоносіїв, ремонті техніки або транспортуванні військових вантажів. Це висновок із попередніх офіційно підтверджених операцій та заяв українського керівництва.
Одним із ключових напрямів залишається російський нафтопереробний сектор. Доходи від експорту нафти та нафтопродуктів допомагають Кремлю фінансувати державний бюджет і військові витрати, а самі підприємства забезпечують пальним армію, авіацію та логістику.
Удари по НПЗ можуть тимчасово знижувати обсяги перероблення, змушувати підприємства зупиняти окремі установки й витрачати кошти на ремонт. Водночас постійна загроза нових атак збільшує витрати на захист і страхування промислових об’єктів.
Раніше українські удари по російських нафтопереробних заводах, терміналах і паливних складах уже призводили до перебоїв із постачанням пального в окремих регіонах Росії та на окупованих територіях. У відповідь Москва запроваджувала обмеження на експорт дизельного пального та посилювала контроль за транспортними маршрутами.
Окрему групу цілей становлять підприємства російського оборонно-промислового комплексу. Це можуть бути заводи, які випускають ракети, безпілотники, вибухові речовини, двигуни, електронні компоненти або ремонтують військову техніку.
Навіть тимчасова зупинка критичного виробничого вузла може вплинути на темпи виготовлення озброєння, особливо якщо підприємство має унікальне обладнання або залежить від складних імпортних компонентів.
Мета — підштовхнути Росію до дипломатії
Зеленський заявив, що кінцевою метою далекобійного тиску є створення умов, за яких Росія буде змушена серйозніше ставитися до дипломатичного завершення війни.
«Головна мета — щоб наш далекобійний тиск ще більше підштовхував Росію до дипломатії через ускладнення виробництва компонентів для зброї, нафтові й інші економічні втрати та повернення цієї війни в “рідну гавань”», — наголосив президент.
Формулювання про повернення війни в «рідну гавань» означає перенесення наслідків російської агресії на територію самої держави-агресора. Українське керівництво наголошує, що Москва не повинна мати можливості безкарно атакувати українські міста, водночас зберігаючи свої військові заводи, аеродроми та паливну інфраструктуру в повній безпеці.
За словами Зеленського, Україна вже передала російському політичному керівництву всі необхідні пропозиції для завершення війни достойним миром. Однак Кремль продовжує відкидати припинення вогню та наполягає на виконанні власних вимог.
У таких умовах Київ поєднує дипломатичні ініціативи з військовим і економічним тиском. Українська позиція полягає в тому, що реальні переговори стануть можливими лише тоді, коли продовження війни коштуватиме Росії більше, ніж її припинення.
Удари продовжаться
Під час наради Зеленський погодив продовження далекобійних операцій. Це означає, що удари по російських військових, промислових, енергетичних і логістичних об’єктах залишатимуться частиною української стратегії.
Розширення дальності дронів до понад 3000 кілометрів значно збільшує потенційну кількість цілей. Росія тепер змушена враховувати загрозу не лише для прикордонних областей, Криму чи Краснодарського краю, а й для підприємств у віддалених промислових регіонах.
Водночас українська сторона не розкриває маршрути, типи апаратів, обсяги виробництва та конкретні об’єкти майбутніх операцій. Такі дані є військовою таємницею, а публічні повідомлення зазвичай з’являються вже після підтвердженого ураження.
Президент наголосив, що партнери України знають, які саме кроки необхідні для посилення тиску на Москву. Йдеться як про санкції та обмеження російських енергетичних доходів, так і про розвиток українського оборонного виробництва.
«Наша влучність ефективно працює на створення умов для реальної дипломатії», — підсумував Зеленський.
Отже, Україна переходить від окремих резонансних ударів до системної далекобійної кампанії. Понад тисяча виконаних завдань, дальність більш ніж 3000 кілометрів і створення спеціального командування свідчать, що дипстрайки стають одним із ключових інструментів тиску на російську військову машину. Київ розраховує, що знищення важливих виробництв, скорочення нафтових доходів і руйнування логістики поступово звузять можливості Кремля продовжувати війну та підштовхнуть його до реальних переговорів.
